Подробиці

Микола «Сова» Вуйтик, Рустам «Космос» Росул та Олександр «Знахар»  Молнар. 14 жовтня в Україні відзначають не тільки свято Покрови, але і День українського війська. Цьогоріч «Ужінформ» підготував серію нарисів про людей, які боронили незалежність, цілісність та свободу української держави на східних рубежах. Три історії – три долі. Третій нарис – про сміливого медика «Знахаря».

Олександр МОЛНАР «Знахар»

ветеран АТО

Рустам – бойовий товариш. Дуже шкодую, що не потрапив тоді з ним у те авто, коли їхали. Але в той час із транспортом було важко. Він їхав без мене, так як медика вони не брали, не було місця, а водієм я тоді не числився. Хороший хлопець, ми до нього їздили ще після того, як його травмувало. Десь місяць був у комі. Дуже важко виходив із того стану. У мене десь були фотографії його – чотири кульових, здається. «Сова» теж побратим, бойовий товариш. Але він старша людина. Не зважаючи на це, він виконував усі завдання, які брав на себе. Ніколи не чув від нього скарг, скиглення. Намагається змінити щось, поки має час. У нього внуки, діти. У нього виходить.

Свій сучасний «Знахар» на фронті. Медик Олександр Молнар рятував поранених і лікував військових на Сході. Окрім градусників і бинтів, він міцно тримав у руках автомат, стояв у окопах та максимально допомагав побратимам.

Олександр МОЛНАР «Знахар»

ветеран АТО

Звільнився з пожежної частини, розірвав контракт і пішов на захист. Потрібно було, то йшов. Тоді був трошки хаос і розподіл був хаотичним теж, тобто кого і куди – не важливо і головне, щоб були люди. Ну і ми втрьох – я, Рустам і «Сова» та і багато хлопців потрапили в прикордонний загін, але я до прикордонників взагалі не причетний.  Це вже зараз я після крайнього контракту перекваліфікувався у бойового медика, а тоді кожна людина була на вагу золота, як і бойова одиниця техніки. Тобто, вмієш стріляти, то будеш стріляти, не вмієш – стоятимеш на охороні блокпостів.

На першу схОдинку «Знахар» ставить свою сім’ю і дитину. Він розуміє, що ризикує життям, але чоловік і тато повинен захищати рідну домівку.

Олександр МОЛНАР «Знахар»

ветеран АТО

Після строкової служби твій обов’язок захищати країну.  Нема ніякого особливого посилу. У тебе є батьки, є діти і всіх треба захистити. Якщо не ти, то хто має піти? Крайній раз їздив після одруження, то це не зупиняє, а ініціативи додає. У тебе є сім’я, у тебе є дружина, у тебе є діти.

Після поїздки на Схід у Олександра змінилися погляди на все навколо. Він намагається допомогти своїм побратимам із реабілітацією.

Олександр МОЛНАР «Знахар»

ветеран АТО

Те, що зараз кричать із екранів телевізорів – це все показово і заробіток грошей. А ми тоді були без спорядження і практично не було нормальних патронів. Але була команда, були свої бойові товариші, які стали товаришами під час бойових дій і нікуди вже вони не подінуться. Усі помиляються, усі роблять глобальні помилки. Хтось там із наших «вдарився в алкоголь», у когось пост-травматичний синдром, з якого не вийти. Намагаємося, допомагаємо, кому як можемо, хто просить допомогу. Допомогти людині, я вам як медик кажу, яка цього не хоче – неможливо.

Саша мріє про закінчення війни. Після перемоги. Водночас, потрібно терміново почати змінювати думки людей.

Олександр МОЛНАР «Знахар»

ветеран АТО

Якщо ви про те, щоб закінчити війну, то я «за», але доріг до цього дуже багато і не всі вони ліберальні або демократично правильні. Тобто, закінчити її можна, але спочатку треба переконати людей, що вони все ж таки думають неправильно і ці думки та сенс їхнього життя веде лише до занепаду.