Подробиці

Цьогорічний сезон на «Малій сцені» Закарпатського облмуздрамтеатру закривали сучасною трагедією «З училища». Це п’єса білоруського автора Андрія Іванова, написана у 2017-му, та адаптована до наших реалій закарпаткою Любов’ю Павлишин. Постановка точно у руслі сучасної молодіжної моди, гостро приправлена проблемами неосвіченості та загального суспільного морального занепаду. У центрі оповіді – «ПТУшниця» Таня та професор філософії Сергій Романович, навколо — оточення обох. Мова тут забарвлена діалектизмами та лайливою лексикою.

Як влучно зазначив професор Сергій Федака: «Творчому колективу вдалося відтворити модель сучасного суспільства-2019: дезорієнтованого, розбалансованого, у стані втечі від самого себе. Дзеркало, піднесене нам під самий ніс, не надто радує, але пеняти ні на кого. Спектакль безжально, але максимально точно ставить діагноз, а це вже – перший крок до майбутнього одужання».

Михайло ФІЩЕНКО

режисер-постановник, заслужений артист України

Чому виникла потреба взяти цю п’єсу? Тому що прошарок проблем, які підіймає автор, вони надзвичайно сучасні для нас. Це і міграція інтелекту закордон, так само як і фізичної робочої сили. Це безкарність мажорів тощо. У головного героя є фраза: «Країна, у якій продавець риби отримує більшу зарплату, ніж професор філософії». При таких реаліях наше суспільство приречене на прогресуючу моральну деградацію. І у чомусь ми усі в цьому винні, з нашої мовчазної згоди такі ситуації відбуваються кожен день. Саме ми визнали те, що зарплата вчителя 6 тис – це нормально . У той час, як офіціант заробляє 15-ть. А от лікарі, вчителі, артисти… І ми мовчки сприймаємо ці реалії, ми є люмпени, які погоджуються і приймають право сили. Таке відбуватиметься кожен день, поки ситуація не зміниться. Ми попередили, що у виставі використовується ненормативна лексика. Це у нашому театрі вперше. Але для того і створена «Мала сцена» як експериментальний майданчик для якихось несподіваних рішень. Наша зброя – це слово, це драматична дія. І якщо для того, аби звернути увагу на ці проблеми, які піднімаємо, для цього треба матюкатися та роздягатися – ми це робимо.