Подробиці

Близько 70 робіт у виставковому залі обласного музею ім. Йосипа Бокшая представили до 80-річчя одного із найіменитіших художників Закарпаття В’ячеслава Приходька. Тут експоновані роботи останнього періоду життя митця —  кінця  90х і до 2000х. Особливою для родини художника є картина «При надії», її В’ячеслав писав до кінця свого земного шляху.

Олена ПРИХОДЬКО, дружина художника, мистецтвознавець

Ця робота надзвичайно важлива, вона остання робота його життя. Він працював до свого останнього подиху. Цю роботу він навіть не встиг підписати. Вона є дуже символічною, на мій погляд. Тут зображена жінка при надії. Власне, це Мадонна. І не випадково, цілком вмотивовано, художник обирає іконографічну манеру відтворення, образотворення. Робота є символічною. Надзвичайно дорогою для нас, для родини художника.

На відкритті експозиції виступив академічний камерний хор «Кантус» під керівництвом Еміла Сокача. Як розповідають рідні та друзі митця, це був улюблений колектив В’ячеслава Приходька.

Чимало на виставці й учнів митця, друзів та близьких. Пригадують: він був унікальним художником, який завжди був у русі, шукав і привносив у творчість нові форми та затвердив себе як новатора закарпатського живопису.

Михайло СИРОХМАН, художник, мистецтвознавець, філолог, дослідник дерев’яних церков Закарпаття

Приходько був один єдиний такий. Свого часу він інтригував незвичністю, площинністю, кольорами, кубізмом. Це був модерн – нові тенденції. Це була його інтерпретація Закарпаття. Це був його живопис, такий, який тільки він міг створити. Він людина дуже цільна: як виглядав, як говорив, яким був, як мислив – так і малював і сприймав світ, дивовижна цільність.

Також митець створив в карикатурах закарпатську політичну і побутову сатиру, втілив монументальні роботи, писав у графіці. В’ячеслава Приходька називають «співцем Ужгорода», найбільше він любив зображати особливості рідного міста.

Олена ПРИХОДЬКО, дружина художника, мистецтвознавець

Під час прогулянок, під час відпочинку, він весь час з аркушем паперу і з олівцем чи то ручкою робив замальовки рідного міста. Він не просто писав портрет міських вулиць або майданів. Він передав все через свої переживання, через призму своїх емоцій. Через свої почуття. Він ототожнював будинки з людськими долями. Завжди він відчував дух міста, характер Ужгорода, і надзвичайно його любив.

Окрім власної творчості, митець ділився знаннями із іншими та викладав у виші. Для багатьох закарпатських художників, В’ячеслав Приходько був прикладом для наслідування.

Тарас УСИК, художник, відвідувач виставки

Дуже багато можна говорити, як він працював. У молоді роки я навіть хотів бути схожим по техніці на В’ячеслава Приходька. Я все думав, що він архітектор. Я рахую, що це не просто хороший тон, а обов’язок кожного художника відвідувати такого високого рівня виставки. Мені його творчість до сих пір подобається, тут є багато чому вчитися.

Триватиме виставка в обласному музеї ім. Й. Бокшая ще два тижні – до 31 січня.