Подробиці

Нарешті вдома! Вояки єдиної на Закарпатті бойової 128 окремої гірсько-штурмової бригади повернулися після 8-місячного перебування у зоні бойових дій. «Закарпатський легіон» виконував бойові завдання на Докучаєвському напрямку Донеччини. На постійних місцях дислокації зустрічали бійців у Мукачеві, Ужгороді та Виноградові.

Приїхав зі Сходу і Василь Пашко. Професію військовослужбовця обрав свідомо. Каже: попри труднощі, ні дня не шкодував.

Василь ПАШКО, лейтенант, командир кулеметного взводу 128 ОГШБр.

Спочатку було найважче – це звикнути до розривів, обстрілів. Доволі часто було. Пару раз на день. Але я адаптувався слава Богу і все було добре.

Бійці вишикувалися на плацу. Щоправда, цього разу — у масках і дотримуючись дистанції. А поки їх нагороджували за успішну службу, збоку, витираючи сльози радості, стояли їхні найрідніші. Серед них і Наталя з двома донечками: Ерікою і Марією. Сьогодні вони зустрічають татка.

Еріка, дочка бійця 128 ОГШБр.

Обіймались, раділи.

Наталія, дружина бійця 128 ОГШБр.

Ми вже настільки раді бачити їх живими, здоровими. Це чудово. Однозначно переживали. Насторожувала та, деколи затяжна тиша. Але він завжди видзвонювався і ми мали радість поспілкуватися.

Микола Сладковський служить у «Закарпатському легіоні» майже 4 роки. Повертається додому щоразу із новими відчуттями.

Микола СЛАДКОВСЬКИЙ, боєць 128 ОГШБр.

Хочеться якось додому, хочеться до рідних, до близьких, до дітей. Але ми знаємо, що ми дали присягу.

Прийшли підтримати бійців і ті, які з ними поруч із самого початку війни на Сході – волонтери «Руху підтримки закарпатських військових».

Людмила БАЛОГ, волонтерка «Руху підтримки закарпатських військових»

Ми прийшли сюди підтримати наших хлопців, які за нашу Україну воювали, захищали її.

Руслан БАЛОГ, волонтер «Руху підтримки закарпатських військових»

Щоб були здорові, живі.

Героїв, які загинули на Сході під час несення служби, – вшанували хвилиною мовчання.

Це була сьома ротація для бригади за час російсько-української війни. Тривала вона довше, ніж зазвичай: не 6, а 8 місяців. Бійці мали повернутися додому ще в квітні. Але через карантин не змогли. Зараз на них чекає заслужений відпочинок.