Подробиці

Нещодавно спортивне Закарпаття святкувало вагому перемогу. На Чемпіонаті Світу із фехтування чоловіча збірна України виграла командні змагання. Серед четвірки шпажистів-чемпіонів є і ужгородець Анатолій Герей.

Закарпатський фехтувальник – зі спортивної родини, якою може пишатися Україна. Тож, любов до цього виду спорту у Анатолія у крові.

«Воно у нас у сім’ї. Бо мій батько тренер, мій покійний дядько теж був тренером. Вони – заслужені тренери Радянського Союзу і України. Дві сестри мають відношення до фехтування. З дитинства я до обіду був у дитячому садочку, а після обіду – тут у «Динамо» на Швабській у залі. Так і почалося усе», — каже Анатолій ГЕРЕЙ, фехтувальник, Чемпіон світу

Анатолій Герей – заслужений майстер спорту України, чемпіон Європи серед молоді, призер Чемпіонату світу в особистих змаганнях серед юніорів, призер Всесвітньої універсіади. Ось далеко не весь список спортивних титулів ужгородця. У складі збірної України фехтує уже 10 років.

«Вперше серед кадетів я взяв участь у складі збірної у 2005 році. Кадети – це вік до 17 років, і з того часу я постійно при збірній», — каже Анатолій.

Безумовно, перемога на Чемпіонаті світу – є одним із найяскравіших розділів в особистій книзі спортивних досягнень Анатолія. Ці змагання були важливими ще і як крок до отримання ліцензії на участь у Олімпійських іграх, які відбудуться цього літа у Ріо-де-Жанейро.

«Сенсаційно у Москві ми стали Чемпіонами світу. Це був відбірковий чемпіонат на потрапляння на Олімпійські ігри. Ми отримали дуже багато очок, які дають нам змогу далі боротися за участь у Ріо-2016. Першу зустріч ми виграли у команди Куби. Дуже важка зустріч була, тому що кубинці – вихованці, представники так званої радянської спортивної школи. Дуже багато радянських тренерів переїхало у Кубу, там залишилося і дали їм дуже хороший вишкіл. Друга зустріч була із командою Іспанії, за потрапляння у вісімку найкращих. Теж із різницею у пару уколів ми виграли. І найважча була гра , драматична, була із Росією. На російській території, у самому центрі Москви на стадіоні «Олімпійський», йшла боротьба між Україною і Росією. З перевагою у один укол ми святкували перемогу. І потрапили у двійку найкращих. Виграли у команди Італії. І у фіналі перемогли Південну Корею», — розповідає Анатолій Герей.

Чемпіонат світу є ключовим турніром для отримання потрійних балів у загальному заліку Європейських команд. Адже за олімпійські нагороди змагатимуться 8 найкращих збірних із усіх континетів. У Європі – найжорсткіща конкуренція. Фехтувати у столиці Росії було непросто, однак мрія про перемогу, робота у команді та спортивний азарт допомогли українцям здобути золото.

«Якоїсь агресії не відчувалося. Але був дуже великий тиск з боку трибун. Трошки важко було фехтувати і чути, як там вболівають за свою команду. Це трошки заважає», — ділиться А. Герей

Попереду у закарпатського Чемпіона ще два турніри міжнародного рівня. І вже весною вирішиться доля збірної України щодо участі в Олімпіаді. Конкуренція у нашій національній збірній теж чимала. Однак, Анатолій входить у ТОП-3 фехтувальників країни.

«У нас залишилося два відбіркових старти – один у Німеччині, один – у Канаді. У березні місяці уже на 100% з’ясується чи є в України ліцензія на потрапляння у Ріо чи її нема. Це раз. І уже ближче до літа буде сформована команда збірної України. Це чотири особи, які поїдуть у Ріо-де-Жанейро. Я буду старатися попасти у ці чотири. Наразі я третій є в українському рейтингу, що дає мені хороші шанси надіятися, що я там буду, що залишуся і буду представляти честь не тільки України, але й Закарпаття в Ріо-де-Жанейро», — каже Анатолій Герей.

Окрім усього, Анатолій Герей є ще й спортсменом Національної Гвардії України. У складі збірної фехтує із нашивкою герба Закарпаття. Хлопець вірить у розвиток фехтування у рідному краї. Адже тут є професійні тренери, талановиті спортсмени, потрібна – хороша база: зали та матеріально-технічне забезпечення. Тренувальні збори із головною фехтувальною командою держави відбуваються у залах для збірної в інших регіонах України і за кордоном. Та тільки-но дається нагода – Анатолій Герей їде до рідного Ужгорода.