Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, День адвокатури, Ужгород, Кальварія19 грудня в Україні відзначається «День адвокатури».

Дата для проведення цього свята була обрана главою держави не випадково: саме в цей день, в 1992 році, Верховна рада України ввела в дію Закон України «Про адвокатуру»

А що нам відомо саме з історії розвитку адвокатури на Закарпатті?

БРАЩАЙКО МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧБРАЩАЙКО МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ (14.10.1883 – 5.01.1969) – адвокат, доктор права, публіцист, журналіст, редактор, громадсько-політичний і культурно-освітній діяч Закарпатської України, депутат Сейму Карпатської України (1939).

Народився в с. Блажієве, нині с. Балажер Берегівського р-ну Закарпатської обл. Загальну школу закінчив у с. Нанкові та в м. Хусті. Навчався в Ужгородській і Мараморош-Сиґетській гімназіях. Правничу освіту отримав на юридичному факультеті Клужського (Коложварського) й Віденського університетів. Під час навчання у Віденському університеті брав участь у нарадах українських громадських діячів, депутатів віденського парламенту К. Трильовського, Т. Окуневського, М. Василька та інш. щодо створення русинської політичної організації і видання русинського політичного часопису.

У березні 1910 р. здобув ступінь доктора права. У жовтні 1913 р. склав адвокатський іспит в Марошвашаргелі (Румунія) і того самого року відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Рахові на Закарпатті. Наприкінці року М. Бращайка мобілізували до австрійської армії, в якій прослужив до 1918 р. На цей час припадає початок його активної української громадсько-політичної діяльності: був одним з організаторів Центральної руської народної ради в Угорщині (1918) та Марамароської руської народної ради в Марамарош-Сиґеті (Румунія). Був головою «Всенародних зборів угро-руського народу» в Хусті, на яких 21 січня 1919 р. прийнято рішення про возз’єднання краю з Українською народною республікою. 22 березня 1922 р. брав участь у міжпартійній нараді з обговорення «Плану програми уряду Чехословацької республіки відносно проблеми Підкарпатської Русі» (1922). За чеської окупації Закарпаття був членом чехословацько-румунської демілітаризаційної комісії з урегулювання питань кордонів (квітень 1921). У 1923 р. переїхав до Ужгорода, де відкрив власну адвокатську канцелярію, діяльність в якій вів до жовтня 1938 р. Від квітня 1924 р. входив до складу екзаменаційної комісії для кандидатів у судді та адвокати з Підкарпатської Русі. Крім різнобічної й успішної адвокатської практики, захисту своїх однодумців, редакторів газети «Свобода» (В. Желтая та А. Волошина), представлення інтересів українських еміґрантів та Руської центральної народної ради в Ужгороді, вів активну українську громадсько-політичну та культурно-освітню діяльність: один з засновників Руської хліборобської партії та її секретар, а згодом і голова; редактор її партійного органу «Руська Нива» (1920–24), в якому публікував чисельні публіцистичні статті; заступник голови Християнської народної партії (1924–38); член партії Українське Національне Об’єднання (1938–39). Автор чисельних публіцистичних статей. Співпрацював (1923) з редакцією щоденної газети «Русинъ», до якої дописував статті про чесько-українські відносини та про Тараса Шевченка. Згодом ці дослідження вийшли окремими книжками в бібліотеці «Русина». Його політично-полемічні статті в газеті («Ликвидація украинськоі емиграції в Подкарпатській Руси», «Политична будучность Подкарпатськой Руси» та ін.) розкривають погляди Михайла Бращайка на тогочасні проблеми української людності краю. В 1932–38 рр. – видавець і редактор суспільно-політичного двотижневика національно-демократичного напряму «Українське слово». Його статті розкривають тогочасні актуальні проблеми закарпатських українців: право вживати назву «українець», «український» та використовувати національну символіку, боротьбу проти надмірної чехізації краю та утвердження української національної ідеї в Закарпатті. В цей період був директором «Руського театру» і членом товариства «Просвіта» в Ужгороді. Входив до правління «Просвіти», допомагав товариству власними коштами, що врятувало від продажу його майна у грудні 1934 р. Опублікував низку праць, серед яких «Чесько-руські взаємини» (1923), «Мадярсько-руський словарь» (1928, співавт.), «Тарас Шевченко» (1931).

Був членом «Українського Правничого Товариства в Ч.С.Р.» (Прага) та «Союзу Українських Адвокатів у Львові».

У жовтні 1938 р. М. Бращайко разом з урядом Августина Волошина переїхав до Хуста. Тут працював нотаріусом, обраний депутатом до першого Сейму Карпатської України, в якому був головою конституційно-правничої комісії. Став автором проекту закону про назву, мову, прапор, герб та гімн Карпатської України, який сейм прийняв одноголосно 15 березня 1939 р. Того самого дня зачитав маніфест, який проголосив незалежність Карпатської України. З окупацією Закарпаття хортистською Угорщиною (березень 1939) зазнав переслідувань з боку окупантів та декілька місяців карався у в’язниці. Від 1940 р. працював при сирітській секції – опікунському уряді, який входив до складу жупної адміністрації у різних містах Закарпаття (10.01.1941 – 25.10.1944 в Хусті). У 1945 р. радянська влада призначила М. Бращайка керівником групи у відділі уповноваженого Народної ради Закарпатської України (НРЗУ) у справах юстиції в Ужгороді. Входив до першого складу «Організаційного бюро народної адвокатури Закарпатської України», яке займалося процедурою прийому до числа адвокатів. Працював адвокатом в юридичній консультації, однак 1948 р. його звільнили. Жив на випадкові заробітки, зокрема перекладав з української та російської на угорську мову та з угорської на українську мову.

Помер 5 січня 1969 р., похований в Ужгороді.

До творчої спадщини Михайла Бращайка належить чимала кількість його публіцистичних статей, які розкидані по українській пресі тогочасного періоду та ще чекають на свого уважного дослідника.

За життя користувався великим авторитетом як адвокат та український громадсько-політичний діяч. Відзначаючи його 50-річчя (1933), газета «Українське слово» так красномовно оцінила заслуги М. Бращайка перед українським суспільством краю:
«Вийшовши з-під сільської стріхи, задержав у собі назавжди любов до народу, вроджені демократичні почування та благородність. Він був одним з тих нечисленних підкарпатських українців-інтелігентів, які не оглядалися на особисті користі, жили в тісному зв’язку з народом, знали його і стояли при ньому. За це користувався Др. М. Бращайко завжди великим довір’ям широких мас підкарпатського населення».

Перебіг життя та різнопланової діяльності, насамперед фахової адвокатської, громадсько-політичної та культурно-освітньої, широко висвітлювалися на сторінках тогочасної української, чеської й угорської преси Закарпаття. Після Другої світової війни в радянській Україні ім’я та діяльність М. Бращайка були піддані забороні та забуттю. Його позбавили можливості працювати за фахом, оскільки 1948 р. вигнали з юридичної консультації. Поодинокі публікації про адвоката вміщені в діаспорних виданнях, зокрема «Енциклопедії українознавства». Його постать та діяльність розкривається в дослідженнях, присвячених Карпатській Україні.

З утвердженням незалежності України повертається до нас і Михайло Бращайко. Біографічні довідки про нього публікуються в сучасних енциклопедичних виданнях, авторами яких є: Белень М., Вегеш М., Габор В., Довганич О., Магочій П., Павленко Г., Федака С. та ін. Партійна діяльність М. Бращайка розкрита у монографії М. Токара про політичні партії Закарпаття в 1919–39 рр., а діяльності в «Просвіті» присвячене дослідження О. Малюти. Достатньо широко діяльність М. Бращайка подана у дослідженні А. Пушкаша про події на Закарпатті в 1918–45 рр., а також і в інших працях на тему історії Закарпаття. Виступ Михайла Бращайка на засіданні Сейму Закарпатської України 15 березня 1939 р., на якому він зачитав маніфест, що проголосив незалежність Карпатської України, доступний в інтернет-мережі: http://www.youtube.com/watch?v=qcrCb5o7XqM

На честь братів Михайла та Юлія Бращайків названі вулиці в Хусті та в Ужгороді. 24 серпня 2000 р. братством «Карпатська Січ» в м. Хусті (вул. Свободи, 14) відкрито меморіальну таблицю з барельєфом Михайла Бращайка і з таким написом на ній:

В ЦЬОМУ БУДИНКУ В 1938–39 Р.
ПРОЖИВАВ ВИЗНАЧНИЙ ДІЯЧ
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО
РУХУ, ПОСОЛ СОЙМУ, ГОЛОВА
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВНИЧОЇ
КОМІСІЇ СОЙМУ КАРПАТСЬКОЇ
УКРАЇНИ
Д-р МИХАЙЛО БРАЩАЙКО

БРАЩАЙКО ЮЛІЙ МИХАЙЛОВИЧБРАЩАЙКО ЮЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ (19.04.1875 – 9.10.1955) – адвокат, доктор права, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч Закарпатської України, депутат Сойму Карпатської України (1939), міністр фінансів уряду Карпатської України.

Народився в с. Глибоке поблизу Ужгорода. Навчався у Мараморош-Сиґетській (нині м. Сиґету-Мармацієй, Румунія) та Ужгородській гімназіях. Правничу освіту здобув на юридичному факультеті Будапештського університету (1902). Доктор права (1902). Відкрив у Хусті власну адвокатську канцелярію й здійснював адвокатську діяльність у 1906–19 рр. У листопаді 1918 р. засудив діяльність Ужгородської народної ради за її проугорську позицію виступив проти угорського закону «Руська Крайна» (грудень 1918), який обмежував права закарпатських українців.

Один з ініціаторів створення Хустської народної ради (1918). Брав участь у підготовці та проведенні в Хусті «Всенародних зборів угро-руського народу», на яких 21 січня 1919 р. прийнято рішення про возз’єднання краю з Українською народною республікою. Його обрано головою делегації від Закарпаття на Паризьку мирну конференцію. Після окупації частини Закарпаття румунськими військами його заарештували і засудили до страти як «неблагонадійного політика». Від неминучої смерті адвоката врятувало досконале знання права – він домігся апеляційного перегляду вироку, а потім і звільнення. Був заступником голови Центральної руської народної ради, яка у травні 1919 р. закликала до злиття краю з Чехословаччиною. Входив до складу «Тимчасової автономної директорії» (1919–20), в якій відповідав за розвиток торгівлі. Після входження Закарпаття до складу Чехословаччини був одним з ініціаторів створення культурно-освітнього товариства «Просвіта», став першим його головою (19.05.1920) й очолював товариство до 1939 р. Завдяки Юлію Бращайкові і значною мірою на його кошти в Ужгороді побудували Народний дім товариства (7.10.1928).

В 1920–39 рр. працював адвокатом в Ужгороді. Цей авторитетний адвокат став одним з засновників Руської хліборобської партії, допомагав організовувати різноманітні українські кредитні й господарські спілки, очолював «Підкарпатський банк» та «Союз адвокатів Підкарпатської Русі», входив до складу «Українського Правничого Товариства в Празі», був головою товариства військових інвалідів, вдів і сиріт «Надія».

Спільно з Іваном Панькевичем у 1937 р. підготував в Ужгороді Всепросвітянський з’їзд (понад десять тисяч осіб) з делегатами від усього краю. У лютому 1939 р. його обрали депутатом Сойму Карпатської України від партії Українське Національне Об’єднання. В уряді Карпатської України був міністром фінансів та комунікацій і головою комісії з питань кордонів. На початку 1940 р. очолив делегацію до Будапешта, яка намагалася домовитися про автономію краю в складі Угорщини, а після її провалу повернувся до Хуста. Згодом прийняв угорське громадянство й відкрив у Хусті (1.10.1939) власну адвокатською канцелярію де працював до звільнення Хуста Червоною армією (23.10.1944). У 1942 р. заарештований угорською окупаційною владою за звинуваченням у створенні антиугорської військової організації та кілька місяців разом з іншими діячами Карпатської України провів у катівні Ковнер у м. Мукачевому. Звинувачення не підтвердилося, а тому невдовзі Бращайка звільнили, і він повернувся до своєї звичної роботи.

Відразу після приходу на Закарпаття Червоної армії Ю. Бращайка взяв під варту Хустський народний комітет і за підозрою в українському буржуазному націоналізмі передав армійській контррозвідці. В січні 1945 р. його відправили до виправно-трудового табору у м. Єнакієве Донецької області на відбудову зруйнованих війною шахт. Восени 1945 р. після фільтраційної перевірки Ю. Бращайка звільнили й дозволили повернутися на Закарпаття. За радянської влади певний час працював за фахом – юрисконсультом у селищі Дубове на Тячівщині, однак невдовзі його звідти розрахували. На схилі літ відомий юрист, екс-міністр Карпатської України став непотрібним новій владі і, щоб вижити, перебивався випадковими заробітками, зокрема завідував шаховим клубом у Хусті.

Помер Юлій Бращайко 9 жовтня 1955 р., похований в Ужгороді. Посмертно реабілітований у 1992 р.

Творчу спадщину Юлія Бращайка складають його спогади про період життя від 1918 до 1946 рр., які він написав у 50-х роках минулого століття. Ці спогади були віднайдені в архіві СБУ та опубліковані у 2009 р. Чимала кількість його публіцистичних статей, розкиданих по українській періодиці тогочасного періоду, ще чекає на свого уважного дослідника.

Перебіг життя та різнопланової діяльності, насамперед фахової адвокатської, громадсько-політичної і культурно-освітньої, широко висвітлювався на сторінках тогочасної української, чеської та угорської преси Закарпаття. Після Другої світової війни в радянській Україні ім’я та діяльність Ю. Бращайка були піддані забороні й забуттю. Поодинокі публікації про нього вміщені в діаспорних виданнях, зокрема «Енциклопедії українознавства». Його постать і діяльність розкривається в дослідженнях, присвячених Карпатській Україні.

З утвердженням незалежності України повертається до нас і Юлій Бращайко. Біографічні довідки про нього публікуються в сучасних енциклопедичних виданнях, авторами яких є: Белень М., Вегеш М., Габор В., Довганич О., Магочій П., Павленко Г., Федака С. та ін. Його партійна діяльність розкрита у монографії М. Токара про політичні партії Закарпаття в 1919–39 рр., а діяльності в «Просвіті» приурочене дослідження О. Малюти. Достатньо широко представлена діяльність Ю. Бращайка в дослідженні А. Пушкаша про події на Закарпатті в 1918–45 рр. та інших історичних працях про Закарпаття.
На честь братів Юлія та Михайла Бращайків названі вулиці в Хусті та Ужгороді. 24 серпня 2000 р. братство «Карпатська Січ» в м. Хусті (вул. Свободи, 14) відкрило пам’ятну таблицю з барельєфом Юлія Бращайка і з таким написом:

В ЦЬОМУ БУДИНКУ В 1938–39 Р.
ПРОЖИВАВ ВИЗНАЧНИЙ ДІЯЧ
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО
РУХУ, ПОСОЛ СОЙМУ, МІНІСТЕР
ФІНАНСІВ ТА КОМУНІКАЦІЙ
КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
Д-р ЮЛІЙ БРАЩАЙКО

Адміністрація порталу УЖІНФОРМ виражає подяку адвокату Михайлу Петріву, за матеріал  з його майбутньої книги наданий ним для написання цієї статті.

Поховані брати Бращайко на Кальварії в Ужгороді. Їх поховання більш ніж скромне — просто залізний хрест з табличкою. Багато відомих особистостей вже забуті.

Виступ д-ра Михайла Бращайка на Сеймі Закарпатської України 15 березня 1939. На засіданні зачитав маніфест, що проголошував незалежність Карпатської України.

Фото: Юрій Ломакін

Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, День адвокатури, Ужгород, Кальварія

Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, День адвокатури, Ужгород, Кальварія

Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, День адвокатури, Ужгород, Кальварія

 

Безцінний вклад Андрія Новака в історію закарпатської медицини (ФОТО, ВІДЕО)

Деякі факти про Кальварію міста Ужгород та поховання видатних постатей (ФОТО)

Категорія:

Суспільство