Подробиці

Героїв пам’ятають. Три меморіальні дошки на честь загиблих на Донбасі закарпатських військових відтепер будуть на будівлі ужгородської ЗОШ №6. Віталій Постолакі, Олександр Капуш та Сергій Мартин у різні роки були випускниками цієї школи. Вони захищали наше мирне небо на Сході і кожен віддав найцінніше – своє життя – за кожного з нас.

Ідея створення дошок пам’яті належить колективу школи: однокласникам військових, учням, їх батькам та педколективу. Відкрили меморіал рідні героїв.

«Ідея виникла, коли прийшла перша сумна звістка про загибель Сергія Мартина. Потім Олександр Капуш. Він був нашим випускником, а дідусь його у нас працював військовим керівником, а згодом – Віталій Постолакі… Його мама працювала вчителькою школи. У нас зразу виникла ідея вшанувати пам’ять. У нас був куток у школі пам’яті героїв АТО з фотографіями. Але це було у приміщенні школи, тому ми вирішили встановити меморіальну дошку. З’явилася ініціативна група із колишніх однокласників військових. Ми розробили проект, подали документи у міську раду, на художню раду. Учні і батьки школи підтримали. Ми зібрали необхідні кошти для трьох дошок Таким чином увіковічнена пам’ять наших випускників. Це потрібно для нинішніх дітей, аби вони розуміли, якою ціною завойована свобода. Дай Бог, щоб на цьому завершився рахунок, щоб таких дошок більше не треба було встановлювати. І щоб врешті запанував мир у нашій державі», — каже Богдан КІШТУЛИНЕЦЬ, директор ЗОШ №6

Віталій Постолакі – випускник школи 1982 року. Був майором-розвідником 128-бригади і героїчно загинув під Дебальцево у лютому 2015 року. На приміщенні будівлі «Просвіти» також є меморіальна дошка, в Ужгороді перейменовано площу на честь героя…

«Мій син завжди мріяв бути військовим. Закінчив цю школу на відмінно, ін’яз, працював на різних службах. Він занадто відповідально ставився до своїх обов’язків. Його мрія стати військовим утілилася в життя, коли на Сході спалахнула війна. Кожного ранку він дзвонив мені і говорив, що у нього все гаразд, що це його стихія. 12 лютого 2015 року він подзвонив зранку, пообіді. І ніби прощався зі мною. На цьому наша бесіда закінчилася. Назавжди», — говорить Калина Миколаївна ПОСТОЛАКІ, мати Віталія Постолакі

Олександр Капуш закінчив ужгородську шосту школу у 2006. Бути захисником вітчизни – це його покликання, любов до військової справи з дитинства хлопцеві прививав його дідусь – Іван Іванович. Трагічна звістка про загибель воїна 128-ої бригади прийшла із району Чорнухіна також у лютому 2015-го… Останнім записом на сторінці у соцмережі хлопця була відома фраза: «Рабів до раю не пускають»…

«Його дідико мріяв, щоб Сашко став військовим. Дідико був класним керівником, Сашко дуже його любив. Зараз дідусь хворий. Якби міг зараз бути тут – пишався би своїм онуком. Він душі у ньому не чаяв», — з болем розповідає Олена Іванівна КАПУШ, бабуся Олександра Капуша

Одним із перших загиблих на війні на Сході був ужгородець Сергій Мартин – випускник ЗОШ №6 2008 року. Механіка-водія 128-ої бригади не стало у районі Щастя на Луганщині. Проводжали Героя усім містом. Донечка Сергія народилася уже опісля загибелі батька у червні 2014-го.

«Приємно знати, що не забувають подвигу наших військових, про їх героїчний вчинок. Що не дають цього забути, що пам’ять живе. Бо тепер уже тільки пам’ять нам і залишилася, зігріває», — каже Василь МАРТИН, брат Сергія Мартина

На символічній лінійці урочисто освятили три меморіальні дошки. Учні підготували патріотичну програму. На Закарпатті це єдина школа, із якої загинули троє вояків. На знак бажання встановлення миру в Україні рідні військових випустили у небо білих голубів…