Подробиці

Двері в мистецтво відкривають дійсно митці.  Це той випадок, коли у жінці -симбіоз дружини, мами та хазяйки у домі є незавершеним. Наша героїня не просто художник. Вікторія Манайло-Приходько —  історик, мистецтвознавець та викладач. Талант , отриманий в спадок, прирік Вікторію не тільки зберегти прізвище, а й думати пензлем. Цю унікальність вона перейняла від дідуся Федора Манайла, який проживав в цьому домі.

Колись цей дім буде, як Моцартів в Зальцбурзі.  Майже 2 роки Вікторія —  директор меморіального музею-будинку Манайла.   «Це добрячий шматок історії» , — каже художниця. Стіни кімнат густо завішені картинами символізму та філософії на полотнах . Тут блокнот, окуляри та стопка ескізів . На мольберті також історія. На жаль, недописана. Федір Манайло працював в майстерні сам і тільки внучку пускав до себе.

Майстерня та вітальня– залишилися в тому стані, як за життя художника. Куточок із диньками — один із улюблених в експозиції для Вікторії . Федір Манайло – єдиний в країні, хто творив таке мистецтво з динями. Вони висушені, оздоблені різьбленими та гравійованими композиціями. Тут малюнок матері Федора Манайла, серветки, вишиті та оздоблені її руками. На стінах — спогади про минуле, така собі живописна документація. Історія, як у фільмі ”Ніч у музеї”; вона оживає. У нашому випадку : навіть удень. Вікторія з теплом береже кожну картину і з трепетом згадує дитинство в мистецькій родині.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

У памяті веселе і сонячне дитинство було. Ми були комунікабельні. У той же час удома весь час було місце фарбам й пензлям. Звичайне середовище для мене.  Безжурність якась, добризичливість, бо виросли ми в любові.

Першу скрипку  в житті художниці зіграли піони. Тоді, в період екзаменаційної сесії, в лаві книжок та іспитів вона поставила квіти у вазу і почала творити. Малювала з думками, що точно колись виділить на це більше часу. Зараз в її колекції чимала кількість картин. «Для їх створення потрібно тільки знати, що хочеш, а натхнення прийде, як апетит», — каже Вікторія.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

Коли я чую, що творча людина, творча особистість не може працювати без натхнення, то мені дивно. Справді.  Я , до прикладу, працюю на двох роботах, але в кількох життєвих напрямках: то є робота в музеї , а на вихідних в академії. Для мене ритм безкінечний.

     

У цьому ритмі бджілки — мама 4-ох дітей намагається знайти час для творчості. Більше того, завершує кандидатську.   Її виставки не тільки в Україні. Це й  Словаччина, Угорщина, а в подальшому й інші країни. Вона несе унікальність Закарпаття на широкий зал і може чітко провести межу: наше та європейське.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

Тренд, який має Європа; вони все ж хочуть творити комерційне мистецтво. Кожна школа має свої напрямки розвитку, але такі, які можуть продатися роботи – вони комерційні. І дуже подібні. Тому це для мене не є цікавим.

Вона пише не форму, вона малює зміст. Традиції, обряди, народне вбрання, легенди та перекази Закарпаття – все те, що ховається між фарбами на її полотнах. Вікторія експериментує як із технікою виконання, так і зі стилями.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

Наше українське мистецтво має дуже цікавий шлях, воно цікаво загалу. Хоча й не продається на аукціонах дуже добре. Але є така кількість прізвищ, які себе просувають і мають успіх. Можливо, треба робити бренд з чогось..

 Яскраві декоративні композиції, портрети дітей, чоловіка; навіть свій. Майстриня є авторкою портретів діячів вищої освіти Закарпаття, виконаних для Ужгородського національного університету. У її творчості немає нічого випадкового. Все те, що є на картинах — палітра особливого світобачення. А фарби емоцій їй змішує добра вдача.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

­Це дуже просто: зобразити те, що ти бачиш  —  не є складно. А зобразити те, що ти відчуваєш, результат своїх думок, життєвої філософії – для мене найцінніше. І я йду шляхом декоративного живопису. Можливо, навіть символічного живопису . 

Свої роботи вона створює під музику любові. Любові до краю, чоловіка, дітей, до улюблених студентів. З особливим трепетом говорить про дідуся та батька. Ці 3 картини є в числі її фаворитів. Посередині дідусь, написаний пензлем тата.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

Тато був надзвичайно чесною людиною. Не тільки, як риса характеру по відноенню до інших людей. Він був надзвичайно чесним в мистецтві. Не ховався за критерії, норми, під які потрібно і легко було підлаштуватись. Адже свою творчість розвивав в умовах Радянського Союзу. Тоді легше було бути конформістом, писати героїв, патріотів. Та все ж таки його творча енергія вимагала шукати нові шляхи.

 

Творчість художниці несе особливу енергетику. Як викладач, вона віддана студентам, як мама – сім’ї, як патріотка — Україні. Любить наші гори, мріє про мир у країні і віддає належне мистецтву.

Вікторія МАНАЙЛО-ПРИХОДЬКО

художниця, викладач

Мені подобається, коли художник оригінальний. Чому великі художники –Великі? Вони є першовідкривачі. Цікаво, коли є ідея. Просто гарне мистецтво мені не є цікавим, бо воно відоме. Дуже важлива роль людини і цікавого бачення.

Мрія? Розвиватися. Хочеться зробити нову серію робіт, які мають трошки інші характеристики. Мрія – мати час. І нехай діти будуть щасливими.