Подробиці

Закарпатець Віктор Стинич відвідав уже понад 50 країн. У багатьох із них він побував не раз і не двічі, а навіть більше десятка разів. Але кількості Віктор не надає великої уваги. Адже кожна поїздка є особливою, а кожен регіон здатен розповісти туристові чимало цікавого та відкрити країну із абсолютно нового боку. Саме ж усвідомлення, що подорожі – серйозна частина життя Віктора, з’явилося у нього вже давно.

Віктор СТИНИЧ

мандрівник, організатор тревел-зустрічей

Коли вам щось подобається, то воно вам подобається, мабуть, завжди. У дитинстві воно проявляється, можливо, в якихось книжках або фільмах, у мріях навіть. Потім, коли ти виростаєш, і в тебе зявляються перші гроші, то ти розумієш, що ти можеш собі щось дозволити і поїхав кудись. У мене так було: я вперше поїхав у Неаполь ще в 2001 році.

З усіх подорожей, що здійснив Віктор, у першу чергу йому згадується краса природи північноєвропейських країн. Ісландія, Ірландія, Норвегія, Фінляндія – ці землі справили на мандрівника незабутнє враження. У той же час незнайома досі культура Китаю буквально перевернула уявлення закарпатця з ніг на голову. Але впорався із цим новим досвідом не наодинці.

Віктор СТИНИЧ

мандрівник, організатор тревел-зустрічей

Принципово для мене в подорожах завжди було те, що я подорожую з дружиною або з сімєю. Єдине, що з дружиною це вдвох або ще друзі, якщо з сімю то це ще діти. І я ніколи не подорожував наодинці, якщо не рахувати бізнес-подорожей або відряджень, це трошки інша тема. З часом я почав підтягувати друзів до цього, тому що ще років 5 назад я відчував, що я подорожую, а друзі сидять вдома. Я їх якось почав кликати з собою: слухайте, давайте я все організую, ми поїдемо, а ви вкінці за себе розрахуєтесь і не треба нічого більше. Друзі один за одним почали пробувати і зараз в нас так складається, що ми декілька разів на рік їдемо компанією 8-10 людей, здається, в останній було даже 12.

Така особливість спонукає Віктора робити його подорожі зручними. Він не їздить автостопом, не ночує в наметах та шукає комфорту для близьких. Крім того, характерним для таких мандрівок є і їхня тривалість, адже протягом року він працює, а діти відвідують заняття в школі. Отож, щоб вчасно повернутися, робить зі своєю компанією короткі, але насичені тріпи.

Віктор СТИНИЧ

мандрівник, організатор тревел-зустрічей

Те, що зараз заплановане, це поки що ближні країни – Румунія наступний тиждень, в серпні хочемо поїхати на рафтинг в Татри, потім є плани на Балатон поїхати, походити під парусом. Знову ж далі Туніс, є плани на Мальту (є придбані квитки), плюс є придбані квитки на Іран в Тегеран. От це таке, що уже більш-менш зрозуміло. І дуже хотілося б у січні, коли у дітей будуть канікули в школі, зробити щось більше, наприклад, на місяць часу поїхати або в Азію, або в Південну Америку.

Чисельні подорожі та приклади українських мандрівників із інших міст надихнули Віктора ділитися власним досвідом та шукати з-поміж закарпатців однодумців. Саме так виник тревел-клуб «Подорожуй». Наразі вдалося провести близько 20 зустрічей-лекцій.

Віктор СТИНИЧ

мандрівник, організатор тревел-зустрічей

Я десь півроку виношував цю ідею, єдине, що мене стримувало на той час – я хотів, щоб перша зустріч була з якимось відомим спікером. На той момент це була Ірина Галай, яка повернулася з Евереста, але в нас не склалося і я щось тягнув-тягнув, пробував домовитися, нічого не виходило. І склалося так, що ми повернулися з Ірландії якраз із друзями, ті ж друзі подарили мене блок пива Guinness ірландського. І так я вирішив: тепер окей, бінго, треба швидко робити зустріч, поки є пиво. Я оголосив тоді зустріч і крім того, що я розповів тоді про Ірландію, вирішивши: окей, я буду перший, я ще всіх пригостив ірландським пивом. І то тоді зібралося біля 60 людей, я був дуже задоволений, думав прийде чоловік 10.

Успішно проводити регулярні тревел-зустрічі Віктору вдається вже близько року. Ще одна ідея, яка наразі тільки стартує, це його власна онлайн-школа. У межах шести уроків мандрівник планує розповісти студентам про те, як найкраще організувати свою подорож.

Віктор СТИНИЧ

мандрівник, організатор тревел-зустрічей

Є така фраза: для того, щоб навчитись плавати, треба плавати. Так само з подорожами або з любою справою: якщо ти хочеш чогось навчитися, ти повинен це почати робити. Тобто не треба з першого разу їхати кудись в Болівію або Венесуеллу. Достатньо, якщо людина поїде на вихідні в сусіднє місто за 100-200 кілометрів, в сусідню країну. Потім поїде на 300 кілометрів, на 500. І з кожною подорожжю вона буде отримувати більше задоволення і більше досвіду. Це, мабуть, саме головне: пробувати або робити.

Головними причинами, які стримують багатьох від подорожей, Віктор називає гроші, час та страх. І разом із тим, усі ці виправдання можна перемогти великим бажанням. Більше того, мандри світом – найкращий спосіб відкрити себе новим можливостям, які чекають на нас усюди.