Подробиці

Це сирне царство Олексія Синельнікова – його чоловік створив не так давно, але про нього вже добре знають закарпатці і чимало туристів з-за меж краю. Олексій в минулому правоохоронець, цій справі віддав все своє життя. Після виходу на пенсію, почав шукати нове  улюблене заняття. Каже: якби хтось ще 5 років тому назвав його сироваром – голосно посміявся б.

Олексій  СИНЕЛЬНІКОВ 

сировар

Я б не те, що не повірив у це, я б може і нагнав того чоловіка кудись, бо ще 4 роки тому навіть 5 років тому всі мої навички в переробці молока зводилися до виготовлення банального йогорту в йогуртниці.

Та й фанатом сиру Олексій ніколи раніше не був.   Але прагнув зробити якісний продукт для себе і для родини. Спершу вирішив робити домашню ковбасу – із цим не склалося: апарат для її приготування досі стоїть запакований вдома в ящику, а от маленька домашня сироварня дала поштовх великій справі.

Олексій  СИНЕЛЬНІКОВ 

сировар

Я взагалі називаю цей процес таїнством. Чому? Бо ми з рідкого, із молока – перетворюємо його в тверде. І взагалі, що таке сир? Сир – це стрибок молока у вічність, це спосіб консервування молока.

Далі Олексій почав багато читати, вивчати, а ще чимало експерементувати з сирами. Пробував робити нові смаки, різні консистенції, різні терміни дозрівання – зробленим продуктом пригощав рідних, друзів і чимало сиру дарував знайомим.  Тепер вже жартує –  може приготувати хороший сир навіть на відкритому вогні. Сирна справа стала улюбленою для всієї родини. Процесом його виготовлення у Олексія переймаються всі рідні.

Олексій  СИНЕЛЬНІКОВ 

сировар

У нас тепер всі живуть сиром – всі повністю. І батьки займаються, всі дещо підказують. От сестра рідна підходить і каже, от ти тут робиш, а попробуй сир зробити із таким смаком. Людям багатьом подобається, багато хто до нас сюди приходить і це приємно. Ми щирі і відкриті.

І так вже понад чотири роки. За цей час Олексій збільшив виробництво, тепер має свою професійну сироварню із сучасним обладнанням. Тут виготовляють чотири види продукції із понад 15-ма смаками.  І має справжню сирну «темницю» — місце де сир дозріває. Тут відповідна температура, освітлення, визначена вологість повітря і чіткий порядок – все з маркерами, записами і табличками. Загалом продукт дозріває не менше місяця. Проте тут є й такі, що чекають свого часу вже три роки. Це особлива гордість сировара.  Олексій впізнає кожну головку сиру, знає скільки витратив на неї молока та які інгредієнти додавав. А експерементує він із найнесподіванішими смаками.

Олексій  СИНЕЛЬНІКОВ 

сировар

 Липа! Ніхто ще не робив такий сир. Я просто одного разу проходив біля дерева липи і подумав – чого це ми липу не використовуємо? Я нарвав липу, насушив, ми заварили чай – пів літрової банки, остудили і вилили в сирне зерно. Зараз цей аромат не відчути, бо корка закрила і не дає запаху, але якщо його вскрити і спробувати, повірте – він надає такий надзвичайний присмак. Ми навіть темне чешське пиво додавали в сир. Воно через місяць дозрівання дає такий хлібний присмак. Смак солоду я б навіть сказав. Трішки в кольорі міняється і дає такий цікавий-цікавий смак.

Загалом Олексій мріє виготовляти сири виключно із продуктів, що ростуть на Закарпатті, зокрема на Перечинщині, – в краї, де працює сировар. Каже: тут десяток рослин і інших продуктів, які можна додавати в сир і робити його при цьому особливим.

Олексій  СИНЕЛЬНІКОВ 

сировар

Я цього року буду пробувати наші локальні рослини, аби досягати такого кольору. Будемо заготовляти шовковицю, чорниці – сік саме і будемо з ним робити, бо він цікавий колір такий дає цікави й.

Зараз Олексій щотижня двічі варить сир. Кожного разу використовує півтони молока. Цього достатньо, аби виготовити ось таку кількість сиру. Молоко Олексій привозить із Берегівщини, однак в ближчому майбутньому мріє мати і свою невелику ферму. Для початку вистачить і 15 корів, далі масштаби можна збільшувати. Головне, до чого прагне, – аби сюди, на Перечинщину, приїжджали спеціально за сиром і були впевнені, що кращого продукту в краї не знайти. Бо цей сир створено з любов’ю до людей і до власної справи.