Подробиці

Юлія Немеш – молода ужгородська дизайнерка. Свою першу сукню дівчина пошила у 18 років, — з безвиході, адже банально не змогла підібрати вбрання на новорічні свята.

Юлія НЕМЕШ, дизайнер білизни

«Я вирішила пошити вбрання… Руками… Всім дуже сподобалося, але я зараз не знаю, як я його носила …»

Потім здебільшого перешивала й шила одяг тільки собі і продовжувала вчитися на економічному факультеті в Чернівцях. Були приватні курси крою та шиття, а після закінчення університету навіть училище в Ужгороді. Каже: шити хотілося дуже, тому й шукала способи.

Юлія НЕМЕШ, дизайнер білизни

«Я зрозуміла, що дуже хочу шити тоді напевно, коли на дискотеках не відпочивала, а розглядала сукні дівчат. Потім то замальовувала ночами … Я купляла бурду, брала свої штани, порола, перемальовувала. Все пробувала.»

А два роки тому дівчина почала створювати білизну. Ідея виникла випадково, а переросла у власний бренд.

Юлія НЕМЕШ, дизайнер білизни

«Я гортала інстаграм і побачила гарну сторінку. І подумала, що там не так вже й багато роботи. »

Розповідає: коли почала вивчати ринок і конкурентів, зрозуміла – є незаповнена ніша – білизна із натуральних тканин.  Тому почала пропонувати клієнтам саме такі вироби.

Юлія НЕМЕШ, дизайнер білизни

«Я намагаюся шити з натурального… Це важливо, якщо у людини алергія. Десь 40 відсотків клієнтів обирають натуральні матеріали… »

Тепер для Юлі це заняття стало основною роботою. Замовлень вистачає, однак інколи хочеться створити щось для душі. Тоді з’являються сукні і не тільки.

Юлія НЕМЕШ, дизайнер білизни

«Я брала участь у конкурсі однієї сукні. Зшила білу, невагому таку… ще шила накидки, штанці – все залежить від настрою, якщо немає замовлень…»

Свій бренд Юля вважає комерційно успішним, хоч і зізнається – починати було страшно. Раптом не вийде, раптом клієнтам не сподобається, раптом ще щось… Але зараз дуже радіє з того, що може займатися улюбленою роботою, хоча все в житті могло повернутись зовсім не так.

«Я пробувала працювати по професії. Але ні. цПриходити на роботу і чекати кінця робочого дня – це неправильно. Я стала щасливіша, коли почала займатися тим, чим я відчуваю я маю займатись. Набагато. НАБАГАТО. НАААААААБАГАТО!»