Подробиці

Всі ми родом із дитинства. Недарма кажуть, дитячі роки – найсвітліші в людському житті. Це час щирості і довіри, нескінченного пізнання світу. Лідія Повх – сучасна дитяча письменниця, не бачить свого життя без слова. Мисткиня вчить підростаюче покоління пізнавати те, що їх оточує, бачити красу в простих речах.
«Я була ще малою дитиною і пам’ятаю, що перший свій вірш написала у школі, в початковому класі, коли ми з дівчатками гралися, щось малювали, я намалювала два дерева у такому стані крику, гаму, шуму, бурі. І ці дерева мали щось сказати одне одному. І я тоді придумала перший вірш «Що вони кажуть?». На жаль, я забула цей вірш, загубився той листочок, але пам’ятаю ту радість, коли дерева заговорили. І я зрозуміла, що є люди, які можуть будувати світ на подобу того, як вони собі його уявляють. Одні із цих людей – це письменники, мені так стало радісно! От тоді я, напевно, і зрозуміла, що я буду писати», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Свій вибір, чому саме поезія для дітей, пані Лідія пояснює тим, що почала писати ще в ранньому дитинстві і хоче повертатися в той безтурботний світ хоча б думками.
«Я почала в дитинстві писати і мені подобається. Я коли пишу, то я пишу, повертаючись в той світ. Там немає проблем, там все світле і радісне. І я таким позитивним створюю світ для сучасної дитини. Поезія для дитини потрібна. Вона потрібна, як дихати, як повітря. Дитина без поезії не може розвиватися правильно. Без поезії, без казки, без рідного слова. Так ми влаштовані. Ми проходимо певні етапи свого розвитку і один із етапів розвитку людини – це раннє дитинство, коли дитина формується під впливом слова», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Аби писати для дітей, потрібно перш за все їх розуміти, адже діти сприймають світ по-своєму. А найголовніше – дитячий письменник сам повинен в душі бути дитиною.
«Письменник, який не знає дитини, він не напише для дитини. Він напише що-небудь, але діти це не сприймуть, діти це відкинуть. Головне для такого письменника – розуміти дитину, а потім все інше. Він може недосконало володіти чимось, технікою віршування чи ще чимось. Воно прийде. Головне – оце бачення світу по-дитячому. Дитяча логіка – це особлива логіка. Тобто там є багато такого. Що не піддається опису. На інтуїтивному, на такому чомусь, що пов’язано з емоціями, з підсвідомим, що не піддається опису. Для дитини справжня поезія дорого коштує. Ти маєш бути не просто тим, хто вміє римувати, ідеально створювати якісь образи, ти маєш бути ще сам дитиною, а це не кожному дано. Тобто є люди, душа яких стає дорослою і ніколи більше не повертається в світ дитинства, тобто вона туди не мандрує більше. А є люди, які навіть перед смертю пам’ятають себе в дитинстві. От ті мене і зрозуміють сьогодні, ті якраз і пишуть для дітей», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Поняття «натхнення» до кінця не можуть пояснити ані психологи, ані митці. Письменниця вірить, що творчі ідеї даються зверху. Це як птиця, яку потрібно зловити, бо якщо відпустиш, вона полетить далі і сяде на інше дерево.
«Коли ти не встигаєш записати якийсь рядок, якийсь образ, якусь іскорку, яка промайнула випадково у твоїй свідомості, далі, як би ти не старався, ти того назад не повернеш, буде щось інше, але цього вже більше не буде. Я вірю в те, що ідеї нам даються десь зверху, ми ходимо от серед ідей. Одні їх відчувають, як камертони ловлять, а інші – їх можуть не відчувати. І письменник, як і будь-який інший митець – це той, який відчуває ідею», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Поетеса пише в гумористичній манері, яка є близька дітлахам, але з глибоким підтекстом.
«Дитяча душа потребує гумору от як дерево води, щоб рости. І я дітям дарую цей гумор, хоча в мене є і частина лірики. Що таке лірика для дітей – це теж спірне питання, хтось вважає, що це ж смуток, якісь такі мінорні ноти, дітям лірика не потрібна, діти лірику не розуміють. А мені здається, що потрібна і розуміють», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Авторка вважає себе дитячою письменницею, але має в творчому доробку і вірші для дорослих. Пише їх тоді, коли прагне відбити на папері щось своє, особисте. На сьогодні вже видала 15 збірок – 10 для дітей, 5 – для дорослих.
«Вірші для дорослих на відміну від віршів для дітей мене стомлюють. Тобто, коли я їх напишу, я втомлена. Коли я пишу вірші для дітей, я рада, я щаслива, моя душа співає. Мені здається, що я більше дитячий автор все-таки. Остання збірка, яка вийшла нещодавно – «Розкажи про все вітру» — це верліброва поезія в основному, поезія дуже інтимна, дуже заглиблена в себе, мені б дуже не хотілося її самі читати на людях, тобто вона є камерна. І остання збірка, яку я видала в цьому році теж у видавництві «Карпати» – «Як цуценя сніжинки ловило». Це дитяча збірочка і тут я вперше себе апробувала, як автор оповіданнячок для дітей», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Більшість творів друкувалися в дитячих журналах, в тому числі і в часописі «Малятко», який оголосив поетесу лауреатом премії імені Н. Забіли. Найулюбленішими віршами поетеси є ті, де живе Закарпаття, де панує дух патріотизму.
«Я вам прочитаю «Ранок у Карпатах»:
«За горами сонце встало, гарні села привітало,
«Дзіва буна», — каже Йова,
«Йов регелт», — співає Лона,
«Добре рано», — мовить Яно,
«Гутен морген», — каже Юрген,
А Марічка та Іванко хором : «Доброго вам ранку».
«З добрим утром», — каже Даша,
Отака родина наша».
А якщо серйозно, то дитині досить важко пояснити, що таке Батьківщина. І от на допомогу батькам я пишу такі віршики, як вірш «Батьківщина»:
«Ось краби живуть у Крабії, а жаби живуть у Жабії,
Акули живуть в Акулії, а мули десь там у Мулії.
Слони живуть у Слонляндії, жирафи – у Жирафляндії,
А олень – в Оленогорії, а лиси – у Лисонорії.
Про них писали в літописах, про них бо давня історія.
А ця безіменна куська? Яка у неї країна?
В лісі мала галузка, в полі тонка стеблина».
Тобто, Батьківщині не вибирають, як і матір. От іншими словами по підтексту можна так передати ту ідею, яку я намагалася донести дитині», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Інколи, зізнається мисткиня, хочеться розповісти дітям про серйозні речі, які існують у світі дорослих.
«От,наприклад, як розказати дітям про заробітчанство? Адже на Закарпатті так багато батьків-заробітчан. І колись, ще в 90-ті роки я їм написала віршик:
«Ой по місту хтозна звідки ішли коти на заробітки,
Чемоданів густо-густо, в чемоданах пусто-пусто,
Кожухи в них сірі-сірі, а в кишенях діри-діри.
«Няв», — найміть кота до хати, хоч би миску облизати», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Деякі твори письменниці були включені у навчальні програми для дошкільнят та учнів початкових класів. На найближ е майбутнє у письменниці є неабиякі творчі плани.
«На найближче майбутнє. У мене, якщо говорити про дитячу літературу, є два серйозні завдання. Перше завдання – воно якось наштовхнула мене публікація в журналі «Малятко» — написати урбаністичну книжечку для дітей. Дитині малюємо образ міста. От в кількох таких от віршах я його вже бачу, але книжки ще немає. От я працюю над цією книжкою. І якось так несподівано, спонтанно. Ми відпочивали щойно в санаторії. Повернулися звідти, я не планувала цього. Вийшло так само собою. Щодня, гуляючи по природі, я писала вірші про природу. І вийшла книжка про природу «А у Карпатах..». Можливо, ще не знаю, як її ще назвати. Про Карпати буде книжка така образна для дітей», — Лідія ПОВХ, дитяча письменниця
Дитинство – це те, що ми втратили в часі, але зберегли в собі. Лідія Повх своєю поезією надає можливість і дорослим, повернутись в той неповторний світ хоча б на мить.