Подробиці

Вікторія, донька Ольги Томашевської

Моя мама дуже подобається, вона дуже добра, дивлячись на інших мам, я розумію, що моя мама – золото!

Петро, син Ольги Томашевської

Моя мама добра і красива

Марія, донька Ольги Томашевської

Гарна, хороша, найкраща на світі

Павло, син Ольги Томашевської

У мене мама дуже хороша, розумна, допомагає мені робити уроки, займається волонтерством. 

Ось так про свою маму – волонтерку Ольгу Томашевську — говорить четвірка активних дітей: старша – Вікторія та трійнята Марійка, Петро і Павло.

Ужгородка Ольга Томашевська з перших днів війни на Сході України долучилася до Руху підтримки закарпатських військових. Щоправда, на початку ніхто і не думав над назвою чи перспективою утворення організації. Всі були об’єднані ідеєю – підтримати тих, хто тримає небо і береже мир.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

Це був свідомий вибір. Думаю, усіх після анексії Криму трохи перетрусило. Я дуже добре пам’ятаю, відклалося у пам’яті, коли я сиджу вдома і у Фейсбуці шукаю інформацію, як можна допомогти. Після Майдану з’явилося дуже гостре бажання допомогти. Це була перша акція з Галею Ярцевою. Усе розпочиналося із малого – із листів. Пам’ятаю, коли ще офіс був на Митрака, приходили писали там листи підбадьорливі, діти зі шкіл долучалися, малювали малюнки, якісь листівки, намагалися підбадьорити наших вояків.  

Вихованню дітей, каже Ольга, вчилася поступово. Намагається, аби  малеча була активною, творчо розвивалася та читала цікаві їм книги. Найбільше старша донька полюбляє енциклопедії, хлопці — історії про козаків, замки та лицарів, а Марійка – про коней та принцес.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

У мене філологічна освіта, і я дуже люблю слово, писати і працювати з ним. Намагаюся і дітям привити любов до читання, якісної літератури. Я ніколи не думала і не готувалася, що у мене буде четверо дітей. Та сталося, що після Віки, Бог подарував мені трійнят. Куди діватися? Притримуюся такої думки, що нічого нам не дається не по силам. Все дається по силам. Якщо мені так пощастило з трійнею, значить і сил у мене на неї вистачить.

Четвірка діток Ольги добре навчається у школі, займається у різноманітних гуртках: з ліпки та творчого розвитку, а ще – бігає на легкій атлетиці. Особливого «маминого» рецепту Оля не має, переконана: аби виховати дітей достойними людьми – необхідна щоденна робота та власний приклад. Сучасним батькам же часто бракує терпіння, все більше часу присвячують ґаджетам, а дітям – менше уваги. Втім, тут, на думку Ольги, потрібно дотримуватися балансу.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

Трошки менше грошей на дітей витрачати, і більше часу приділяти їм особисто. Це щоденний труд. Він 7 ранку, коли ми прокидаємося, снідаємо і їдемо до школи, до того часу, коли ми ходимо на гуртки, коли ми читаємо, займаємося творчістю, спортом. Формули немає, я б це назвала «електричний віник».

Усі дітки Ольги разом із мамою також долучаються до благодійних акцій. За своєю ініціативою. Усе починалося із листів та хендмейдіських виробів, а потім стало повноцінним чергуванням на волонтерських змінах.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

Це, напевно, приклад. Я так думаю. Тому що дуже їм сподобалося, коли наші українські військові вкрали танк, ми і мультики дивилися,читали, і з Тарасом потім познайомилися. Зараз на виставці «Якби не війна», діти були захоплені, уже впізнають нашого Олександра Данилюка, інших наших військових. Часто питають мене: «А хто це? А хто він?», думаю, що це важливо.

Після майже 4 років активного волонтерства, Ольга називає великий колектив Руху – сім’єю. Це об’єднання небайдужих людей, яких  з різних причин поріднила… війна.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

Тільки одне слово – родина. У моєму житті з’явилося багато дуже цікавих людей, та підтримка, якої бракувало досі. Люди на стільки згуртовані, запалені однією ідеєю, щоб не сталося у твоєму житті, тебе завжди підтримають і допоможуть. Я дуже вдячна Долі, що мене вона звела з цими людьми. Це по-перше, а по-друге, українській нації, мабуть, потрібна була ця війна, щоб запалити отой вогник у людях, який жеврів поодинці, а тепер збирається докучі, стає сильнішим, я так думаю.  

Для дітей Ольги участь у волонтерському русі – не забавка. Малеча вважає, що таким чином допомагає Україні перемагати, розвиватися та ставати сильнішою.

Марія, донька Ольги Томашевської

Я думаю, мир

Вікторія, донька Ольги Томашевської

Бажаю, щоб усі війни в Україні скінчилися.  

Павло, син Ольги Томашевської

Я думаю, Україна переможе, тому що наша країна квітуча і дуже сильна. 

Ольга Томашевська, як і будь-яка мама, мріє про щастя, успіхи та добробут власних дітей. Себе вважає частиною великої родини єдиної України, яку необхідно берегти для нащадків. Зробити це по силам кожному, просто щодня стаючи трошки кращим, ніж був учора.

Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтерка

Я зараз буду схожа на одну із міс світу, але щиро бажаю, аби настав мир. Дійсно це так, я б дуже хотіла, аби ця війна закінчилася, аби наша держава розвивалася у тому руслі, в якому усі верстви населення були би щасливими. Мрію про те, щоб мої діти стали хорошими людьми. Мрію, щоб у майбутньому їхня подальша доля була щасливою, щоб вони стали кимось, щоб вони приносили користь, щоб у них все і завжди було добре.

Філолог за освітою і в душі палка поціновувачка слова, Ольга Томашевська мріє створити власну книгу. Про що вона буде – наразі таємниця. Втім, сумнівів нема: ця річ обов’язково стане наповненою любов’ю, радістю та світлом, які у наш часом жорстокий світ, несе сама Ольга Томашевська.