Подробиці

Фехтування на Закарпатті уже кілька років поспіль є одним із найуспішніших видів спорту. У тренувальних залах із дітьми працюють імениті наставники, які колись, так само, вперше брали до рук клинки та виходили на фехтувальні доріжки. Один із них – старший тренер ОК ДЮСШ «Динамо» Сергій Горецький.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер ОК ДЮСШ «Динамо»

Я ходив і на шахи, і на футбол, і на гімнастику, 4 роки, але оскільки був рослим хлопчиною, якось зразу забракували мене. В один із днів в одинадцяту школу, де я вчився, прийшов тренер Василь Васильович Герей і якось одразу мене виділив.  Декілька разів я думав розпрощатися з фехтуванням, як усі дітки, але Василь Васильович завжди знаходив якусь мотивацію, можливості, аби мене втримати. Один раз через маму, один раз просто на вулиці зустрів, а було таке, що навіть у школу приходив. Нагадати, що є фехтування і треба вертатися.

Саме із ім’ям  Василя Герея пов’язують розквіт закарпатської школи фехтування на професійному рівні. Нині вже його учні продовжують справу наставника. Сергій Горецький – майстер спорту міжнародного класу, чемпіон колишнього СРСР з фехтування на шпагах, призер міжнародних змагань …

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Мені пощастило. У 1988 році здобув титул Чемпіона СРСР серед юнаків, тоді ж став майстром спорту. Ще кілька разів був призером – ставав другий, третій. Кілька разів вигравав першість СРСР у складі Центральної ради «Динамо». Треба розуміти, що тоді ми були закритою країною, такою як зараз Північна Корея. І міжнародні регалії здобувалися важче. Також я був на одній із першостей світу, на які мене вивезли, був другим в індивідуальному заліку. Як тепер пам’ятаю, це був 1992 рік, Генуя, там я  і здобув звання Майстра спорту міжнародного класу.

Навчатися починав на історичному факультеті УжНУ, а здобув педагогічну освіту уже у 2000-х. Активно займався фехтуванням до 25 років, а потім була кількарічна пауза. На роботу до спортивного залу «Динамо» в Ужгороді повернувся у 2008-му. Зараз  троє дітей Сергія Сергійовича та двоє племінників займаються фехтуванням та досягають спортивних успіхів.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Мені здається, що мою основну тренерську освіту я здобув просто у залі. Багато я навчився на зборах зі збірними СРСР та України. Так само багато чого навчився в Анатолія Васильовича Герея, Дмитро Петрус багато чого допоміг. Колись я читав інтерв’ю свого вчителя Сергія Володимировича Парамонова, і він говорив, що в інфізі на той час неможливо стати тренером. Можна здобути знання, покращити теоретичні навики, підвищити кваліфікацію. Тренера можна виховати тільки у залі. Мені здається, що я саме такий тренер – вихований у залі.

Уже 10 років Сергій Сергійович виховує чемпіонів області та України, учасників міжнародних стартів, призерів всесвітніх змагань. Працював також і старшим тренером кадетської збірної України. Каже: його робота – це покликання душі і без любові та поваги до дітей – неможливо досягти успіхів.  Кожен, якщо дотримуватиметься дисципліни та докладе зусиль, може виховати у собі Чемпіона.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Плюс в чому? Я не завжди був фехтувальником. Була велика пауза, коли я повернувся, перший час я взагалі не розумів, за що мені платять кошти. Зараз теж іноді таке буває. Я просто від тренерства кайфую. Мені подобається – це просто моє. Багато було у мене пошуків – себе у цьому знайшов. От цього ми кайфуємо – що у нас хороші діти, маємо хороші досягнення, що ми не закінчуємо змагання першими, ми завжди у фіналах. Що ми у тусі спортивній. Перспектива є завжди. І ми не знаємо, коли появиться той чемпіон. Але він десь є.

Сергій Горецький переконаний: спорт на Закарпатті живе завдяки ентузіастам своєї справи. І йдеться не тільки про фехтування. Свій же вид називає шляхетним, бо ніде так не загартовується характер, як у фехтуванні.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Насправді, фехтування дуже важкий вид спорту, але благородний, інтелектуальний. І публіка у нас така, і діти наші такі. Ті, хто у нас фехтує, добре вчиться у школі, і потім у житті чогось досягають. Тому фехтування ми рекомендуємо усім.

Перемоги та поразки, злети та падіння, відчуття доріжки і тріумф від нових успіхів… Аби зацікавити дітей спортом, кажуть: виховують сучасних мушкетерів, вчать фехтувати як Джек Горобець чи герої «Зоряних війн». Займаються закарпатські спортсмени на двох видах зброї – шпазі та рапірі. Головним же досягненням тренера Сергій Горецький, перш за все, вважає можливість виховати достойну людину.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Я скромний тренер, який працює з дітьми. Нам найголовніше, щоб діти дотягували захист, щоб не отримували уколів у руку. Набагато цінніше внутрішня гармонія, внутрішній комфорт тих дітей, які у мене закінчили. От це кайф, усі мої вихованці – достойні люди, розумієте.

Тренуються нині закарпатські фехтувальники у двох залах в Ужгороді – у «Динамо» та на базі НВК «Гармонія» (м-н Доманинці), а також є секція у Мукачеві. Наші спортсмени входять до складу національних збірних країни, втім частина з вихованців через низку причин виступає за інші міста та регіони України. Серед мрій Сергія Сергійовича – аби держава зацікавилася розвитком спорту на належному рівні.

Сергій ГОРЕЦЬКИЙ, тренер з фехтування, ОК ДЮСШ «Динамо»

Для себе Горецький мріє, щоб були живі-здорові батьки, діти. Щоб був мир у країні, щоб наступив порядок. А ще хотілося б бути ще більш вільними, ні – свободними, freedom. Бо, все таки, ми ще залежимо від багатьох нюансів, в тому числі матеріальних. Так, все вирівнюється, але не так, як би цього хотілося. От ми тут працюємо, і хотілося б, аби ті, хто нами керує, так само були професіоналами своєї справи.

Відчайдушні змагання на фехтувальних доріжках світових, європейських чи всеукраїнських стартів, влучні уколи та підсумкова трійка призерів. Людина стає на п’єдестал пошани і отримує заслужену медаль. Однак, за спиною кожного успішного спортсмена – велика команда, яка ділить з ним як гіркоту поразки, так і радість перемоги. Сергій Горецький переконаний: великі успіхи Закарпатського фехтування – попереду, а до того – є чимало роботи.